На місці сучасної Зорівки колись стояли чотири населені пункти: Зорівка, Чугуївка, Сотниківка та Мелесівка. Ці хутори були засновані у другій половині XVII століття. Поселення почалося з трьох родин запорізьких козаків — Зорі (від нього й утворилася назва), Андрейка та Гриня, які після ліквідації Запорозької Січі за царювання Катерини ІІ поселилися на вільних землях біля річки Кропивка. Перша згадка в літописах — 1781 рік[12], де вказується, що на 1787 рік Зорин хутір налічував 31 мешканця та 18 хат, а вже в 1834 році — 13 дворів з населенням 143 особи.
Всі частини були приписані до Вознесінської церкви у Благовіщінському(Чугуївці), яка була до 1905 року приписана до Лукинської церкви у Львівці.
На 1910 рік у Зорівці проживало 476 осіб та було 100 господарств.
У 1927 році, під час примусової колективізації, створено товариство спільного обробітку землі, у 30-х роках — близько десятка артілей.
У роки радянсько-німецької війни 408 мешканців села воювали на фронтах, з них 120 нагороджені бойовими орднами і медалями. На честь 224 загиблих земляків у селі споруджено обеліск Слави.
Станом на початок 1970-х років у селі працювала середня школа, де навчалось 336 учнів, клуб на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом 8,6 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, 2 дитячих садків, побуткомбінат. В селі була розміщена центральна садиба колгоспу «Комуніст», що мав в користуванні 2,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,4 тисячі га орної землі. Колгосп спеціалізувався на виробництві зерна і молока. Також в селі працювала електростанція, млин, лісопильня, цегельня.
